Пам’ятки архітектури національного чи місцевого значення часто перебувають у занедбаному стані або через відсутність коштів на реставрацію, або через небажання її здійснювати. Випадок з приміщеннями колишнього пивзаводу в Івано-Франківську, швидше за все, пов’язаний з останнім.
Спочатку було пиво
Пивзавод у місті з’явився в 1767 році і складався з двох цехів – варного та солодового, які розміщені по обидва боки нині Новгородської вулиці. Пивоварня була сімейним бізнесом німця Зедельмайєра, а потім – кількох поколінь його родини аж до приходу радянської влади. Комплекс було занесено до Державного реєстру пам’яток архітектури національного значення у 1979 році.
Варити пиво в Івано-Франківську перестали на початку 2000-х, а остаточно виробництво зупинилося в 2002 році. З ініціативи тодішньої міської влади, на чолі якої був Зіновій Шкутяк, пам’ятку було виставлено на приватизаційний аукціон, де її придбав підприємець Павло Стефурак, який працював у сфері інтересів будівельної компанії «Гаразд України».
Виконком Івано-Франківської міськради дозволив тоді реконструкцію приміщень пивоварного заводу на вул. Новгородській, 28 під міні-розливний цех пива, торгові та офісні приміщення. А в 2006 р. відділ музейної роботи і охорони культурної спадщини Івано-Франківської ОДА в особі начальника відділу Андрія Давидюка уклав охоронний договір на цю пам’ятку культурної спадщини зі Стефураком, який став її користувачем, тобто власником.
Згідно з цим охоронним договором, власник зобов’язувався проводити поточний та капітальний ремонт пам’ятки, роботи з упорядження території, а також конкретні реставраційні та ремонтні роботи у передбачені договором строки. Так, до червня-грудня 2006 р. він мав виготовити робочий проект на проведення ремонтно-реставраційних робіт, а до 10 грудня 2006 р. проект мав бути погоджений з органом охорони. Проведення ремонтно-реставраційних робіт передбачалось у 2007-2009 роках. Контроль за виконанням цього договору було покладено на пана Давидюка.
Вже у 2009 р. право власності на цю пам’ятку культурної спадщини перейшло до ТОВ «Гаразд України» на підставі здійснення Павлом Стефураком внеску в статутний капітал товариства належного йому нерухомого майна, в т.ч. і приміщення пивзаводу. Однак ані зміна власника, ані новий охоронний договір якісних змін не принесли.
У ніч з 28 на 29 березня 2011 р. відбувся обвал кутової частини приміщення солодового цеху. На цю ситуацію відреагувала Державна служба з питань національної культурної спадщини і винесла припис ТОВ «Гаразд України» про термінове вжиття всіх необхідних заходів щодо збереження пам’ятки. Проте лише 4 січня 2012 р. власник пам’ятки дав відповідь на цей припис начальнику управління культури Івано-Франківської ОДА. У ній повідомлялося, що реконструкція пам’ятки здійснюється згідно з погодженим проектом, планове завершення робіт передбачається в ІІІ кварталі 2012 р.
У 2012 р. правонаступником ТОВ «Гаразд України» стало ТзОВ «Будівельна компанія «Галицька». У цьому ж році задля перевірки дотримання та реалізації власником пам’ятки вищезазначених обов’язків депутат облради Сергій Адамович направив депутатське звернення в прокуратуру. У відповіді йшлося про те, що компанія «Галицька» на той час проводить лише деякі укріплювальні роботи для збереження приміщення колишнього солодового цеху, які мали завершитись у IV кварталі 2012 р., а розпочати реставраційні роботи в повному обсязі передбачалось аж у 2013 р.
27 листопада 2015 р. департамент містобудування та архітектури надав «Галицькій» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на вул. Новгородській на реставрацію та пристосування солодового цеху пивзаводу під заклад виготовлення та споживання пива «Станіславська броварня».
Відтак, попри наявність фактичного власника та відповідних уповноважених органів щодо охорони таких об’єктів, солодовий цех уже понад 10 років руйнується на очах.
Хвиля обурення
Громадського активіста Олега Наворенського питання збереження цієї пам’ятки архітектури цікавить ще з 2005 р., коли він представляв інтереси територіальної громади міста, будучи депутатом міськради. За цей час у нього назбиралася не одна папка листування. На його переконання, власників об’єкта цікавить виключно земельна ділянка в центрі міста, на якій розташований пивзавод, та її подальше використання у комерційних цілях задля отримання прибутку. Він гадає, що власники очікують, коли час та інші технічні чинники зроблять свою справу й аварійне приміщення остаточно завалиться або перебуватиме в стані, непридатному для відновлення. А по вулиці повз пивзавод щодня проходить багато людей, які у разі обвалу можуть постраждати.
Наворенський дивується, як можна майже 15 років виготовляти проект на проведення ремонтно-реставраційних робіт. Адже за цей час на території колишнього пивзаводу не тільки спроектовані, а й збудовані торговий центр «Альянс» та «Техноцентр», бізнес-центр на вулиці Заклинських, облаштований ринок. А тут не можуть зробити навіть проект?! Тим більше, що історію про проект, який виготовляється і от-от почнуться роботи, можна було почути ще понад 10 років тому. І який це проект: реставрації чи знову так званої «ревалоризації»?
«Близько 15-ти років виношується проектна документація. І це не може не навести на думку не тільки мене, але й інших мешканців міста, що власників цікавить місце, щоб збудувати новий муляж старого об’єкта, так, як це сталося навпроти з варним цехом, а не сама пам’ятка. І гордо вчепити на кольоровий муляж табличку, що це пам’ятка архітектури під охороною держави. Це дешевше, простіше з точки зору як будівництва, так і подальшої експлуатації та утримання, тому старе їх не цікавить. І ще буде добре, якщо вони збудують повністю зі старої цегли», – міркує активіст.
Пан Олег переконаний, що громада міста має вимагати забрати цю пам’ятку у власників з підстав невиконання умов охоронного договору. Очевидно, що це складно і будуть судові процеси, але місто повинне знайти нового власника або взятися за пивзавод само, інакше ми його втратимо.
За словами Наворенського, 6 квітня на території солодового цеху проводилися земляні роботи і працював екскаватор, хоча проведення земляних робіт там без погодження з відповідними органами мало б бути заборонено охоронним договором. Чоловік обурився і звернувся з цього приводу і до голови ОДА, і до міського голови Івано-Франківська.
«На своє звернення до ОДА від 06 квітня 2016 р. я отримав відписку за підписом пана Федорака (виконавець Давидюк), в якій було надано інформацію про проведення на території пивзаводу заходів з благоустрою території. Але це не благоустрій, а руйнування території. І під час цих робіт має бути присутній працівник відповідної служби, – наголошує активіст. – У цьому випадку виникає питання до прокуратури, правоохоронних органів щодо бездіяльності органів виконавчої влади, конкретно – служби охорони культурної спадщини і управління культури ОДА. Вони пишуть якісь листи, і з бюрократичної точки зору відбувається процес, але де результат?»
Олег Наворенський додає, що на території солодового цеху були ще й середньовічні каземати, але їх знесли.
Депутат облради Сергій Адамович каже, що є дуже великий ризик того, що з солодовим цехом станеться те ж саме, що й з приміщенням на вул. Січових Стрільців, 17, коли всіх запевняли, що документація відповідає вимогам, але потім з’явився котлован, і ніякої реставрації не було.
«Так само ми бачимо ту другу сторону, де варний цех. Там також мало автентики. Замість того, щоб використати найдавнішу промислову пам’ятку для розвитку туризму, в нас може з’явитися черговий торговий заклад. Це нерозуміння важливості з боку власника і з якихось причин відсутність належних дій з боку влади», – підкреслює Адамович.
Ще у 2012 р. міськвідділ з питань охорони культурної спадщини проводив обстеження стану солодового цеху. Тоді було зафіксовано, що головний проїзд на територію з вул. Новгородської огороджений, ті надземні споруди та залишки фортифікацій у підземній частині, які були виявлені у 2007-2008 рр., були знесені, а місць попередніх археологічних обстежень не зафіксовано. Цікаво, що, як встановила комісія, за характером зруйнування стін вежі очевидне примусове втручання. Жодних слідів протиаварійних робіт на території та всередині споруди не прослідковувалося.
А от виконком нещодавно відписав Наворенському, що подальше зволікання власника будівлі з проведенням комплексу робіт щодо виведення її з аварійного стану та реставрації призведе до повного знищення об’єкта та втрати пам’ятки культурної спадщини національного значення. Відтак це викликає зрозумілу стурбованість.
Також у мерії запропонували провести в ОДА нараду за участю облуправління культури, національностей та релігій, управління держархбудінспекції, власника будівлі та представників міськвиконкому щодо опрацювання скоординованої програми зі збереження будівлі солодового цеху колишнього пивзаводу.
Хто крайній?
Теперішній стан споруди і прилеглої території справді вражає. На місці оборонних укріплень залишилося тільки болото і складені залишки давньої цегли, на даху росте трава, а саме приміщення у жахливому стані. Хіба так власник має ставитись до будівлі, яку хоче зберегти? Проте ні міська, ні обласна влада не поспішає впливати на процес реставрації.
Начальник відділу охорони культурної спадщини Івано-Франківської ОДА Андрій Давидюк розповідає, що відповідальним за реставрацією цього об’єкта є міський відділ охорони культурної спадщини, яким керує пан Ідак. Крім того, чиновник додає, що солодовий цех не є пам’яткою культурної спадщини національного значення, а тільки об’єктом культурної спадщини.
Натомість Володимир Ідак запевняє, що його відділ не наділений повноваженнями складати приписи, акти, протоколи, і що це може робити тільки відділ охорони культурної спадщини при ОДА, яким власне і керує пан Давидюк. Тобто чиновники тільки розводять руками і перекладають відповідальність за солодовий цех один на одного.
У 2012 р. ТОВ «Будівельна компанія «Галицька» повідомляла, що вжито всіх заходів щодо зупинення руйнації солодового цеху, а проектна та технічна документація з реконструкції перебуває на кінцевій стадії. Тепер, через чотири роки, керівник товариства Костянтин Бородайко знову запевняє, що незабаром проектна документація буде готова і розпочнуться реставраційні роботи. Однак після запитання журналіста, чому ж так довго триває цей процес, він відмовився від подальших коментарів.
Зважаючи на те, як відреставрований варний цех, сподіватися, що солодовий відреставрують краще, напевно, не варто. Особливо, якщо взяти до уваги те, що контролювати цей процес фактично нікому. Якби власник справді хотів відреставрувати це приміщення, то зробив би це вже давно.
