Ще 2 вересня 2015 р. громадська організація «Поступовий гурт франківців» звернулася до керівництва Департаменту освіти і науки Івано-Франківської облдержадміністрації з пропозицією розпочати проведення відкритих конкурсів на призначення директорів загальноосвітніх шкіл.
Поступовці радили керівництву обласної освіти звернути увагу на успішний досвід проведення конкурсних відборів кандидатів на посади керівників загальноосвітніх і дошкільних навчальних закладів у м. Києві, Вінницькій та Чернівецькій області.
Ми всі знаємо стан нашої шкільної освіти, який не в останню чергу залежить від «вічного» директорського корпусу. Як зауважила в приватній розмові одна з керівниць міської освіти: «Ми наших керівників шкіл не звільняємо, ми їх зразу на цвинтар веземо».
У зв’язку з цим ініцітива поступовців полягала в тому, що конкурсне обрання директорів мало б привести в загальноосвітні заклади модерних керівників з бажанням і волею робити зміни. Проте Департамент освіти і науки не лише не задумувався над відповіддю, а й, порушуючи чинне законодавство, зовсім не відповів на звернення громадської організації.
Ну що ж, Революція гідності революція відбулася, а чиновники залишилися. Але далі ще цікавіше… Адже нещодавно на зустрічі з директорами київських шкіл Прем’єр-міністр України А.Яценюк наголосив на необхідності запровадження конкурсів на посади директорів шкіл по всій країні. До речі, 13 жовтня 2015 р. Уряд України ухвалив постанову про порядок призначення керівників загальноосвітніх навчальних закладів державної форми власності за результатами конкурсного відбору. Арсеній Яценюк на засіданні уряду наголосив, що за цією постановою директори обираються «не за вказівкою того чи іншого керівника області або району», а конкурсною комісією, яка складається з фахівців, представників громадськості, батьківських комітетів та навіть учнів.
Крім того, ідея обрання керівників загальноосвітніх закладів громадою знаходить широку підтримку в суспільстві. Так, результати опитування на зазагальноукраїнському інтернет-сайті «Освіта.ua» свідчать, що за конкурсне обрання директорів шкіл виступає 66% опитаних, а за призначення державою лише 25% (9% респондентів не визначилося).
Однак, незважаючи на широке громадське обговорення проблеми, непомітно значної реакції чиновників Департаменту освіти і науки. Складається враження, що вони не тільки не працюють над реалізацією запитів громадськості, а й не виконують вказівки центральних органів влади. Отакі собі чиновники – самі для себе і про себе…
