ГО «Поступовий гурт франківців» переконаний, що художня література може об’єднати людей з різних регіонів, різних політичних поглядів, релігійних конфесій тощо. Тому ми й вирішили спільно з видавництвом «Лілея НВ» започаткувати книговидавничий проект «Схід—Захід». Основна ідея цієї книжкової серії в тому, щоб під однією палітуркою поєднати твори двох авторів: одного із західної України, другого зі східної. Таким чином поступовці прагнуть наблизити схід і захід однієї країни в її найскладніший період.
Друком вийшли:
Книга І
Тарас Прохасько, «Всі його фільми»:
Якщо відштовхуватися від того, що поняття рефлексія означає «роздуми людини над власним душевним станом», то колонки Тараса Прохаська, що публікувалися на Інтернет-порталі «Збруч», є, перш за все, саме рефлексіями. Пишучи чи то про війну, чи то про браконьєрство, чи то про психічні розлади, оповідаючи життєписи художників чи письменників, розмірковуючи над такими речами як міський простір, процес споживання їжі, механізми утворення пам’яті, згадуючи армію чи родину, Тарас завжди пише про себе.
«Про себе» означає, що всі ці тексти, ці роздуми пропущені крізь призму особистого досвіду. Вони не є відповідями, не є запитаннями, вони можуть помилятися, можуть бути неприємними для когось, але вони є позицією людини, яка знає, що якби кожна з цих колонок була написана на день пізніше чи раніше, вона була б вже інша, людина була б інша і колонка була б інша.
Олег Коцарев, «Плавні річки»:
Нові вірші Олега Коцарева – це все те найкраще, за що ми любимо його поезію, це той фірмовий стиль, за яким легко впізнати автора. Побутові сюрреалізм і абсурдизм, іронія та парадокс, уважність до деталей, скрупульозність в описах реальності, ліричність, ніжність і чуттєвість, фактурні персонажі, поєднання міського ландшафту з флорою і фауною – Олег залишається на письмі вірний самому собі і, в той же час, його о́брази стають виразніші, яскравіші, точніші. Позбавлені штампів та неконвенційні, ці вірші стверджують вітальність життя у всіх його проявах, ба більше – вітальність усього, як живого, так і неживого.
Натомість поезія Ігоря Бондаря-Терещенка (знаного в літературних колах як ІБТ) віддзеркалює напружені змістові і формальні пошуки українського неомодерну. Вона образно-ущільнена, ускладнена мовними експериментами та напруженими пошуками естетичних та ідейних альтернатив в українській літературній традиції. В поезії ІБТ розгортається протест особистості проти зануреного у міфи і марення світу «надто звичайних людей», проти щоденної сірості, за якою ховається сильне і неспляче зло. Ігор Бондар-Терещенко (нар. у 1964 р.) – поет, літературний критик, драматург, літмейкер. Автор низки поетичних збірок та літературознавчих досліджень. Живе в Харкові.
У віршах немає безпосереднього відгуку на ті події, але присутня екзистенційна полишеність автора, тобто відчуття, з яким він живе віддавна, не лише від часу, коли ті події сталися, тільки те відчуття завдяки їм ще більше посилилося.
Натомість львівський письменник, перекладач, колумніст, блогер, літературознавець і культоролог Тимофій Гаврилів пропонує читачу оповідання, в яких лінії часу, почуттів і сюжетів сплітаються у заворожливий візерунок на крильці метелика. Перше кохання, сорокарічний чоловік і вісімнадцятилітня жінка, останній штрих до портрета, хроніка застуд та любовних утіх про все це розказує книга Тимофія Гавриліва «Жінка на ім’я Модеста».