Сергій АДАМОВИЧ: Трагедія Карпатської України консолідувала суспільство в праці на благо соборної України
Днями завершилася поїздка делегації Брошнів-Осадської селищної ОТГ, музейних працівників та журналістів по модерних музеях Республіки Польща, що була організована за підтримки Івано-Франківської обласної ради.
Поїздка стала можливою завдяки проголошенню Івано-Франківською обласною радою 2020 року «Роком пам’яті депортацій українців у ХХ столітті» та ініціативності керівництва Брошнів-Осадської селищної ОТГ, що працює над створенням «Музею депортацій українців в ХХ столітті». Варто ще зауважити, що у цій благородній справі брошнівчанам допомагають фахівці Українського інституту національної пам’яті.
Насправді в умовах перманентної соціально-економічної та політичної кризи взятися за створення музею та ще й сучасного для ОТГ – це вже подвиг. Крім того музей буде ще й унікальним, бо на сьогодні в Україні не існує музею, що комплексно відтворював би страхіття депортацій, які зазнали українці в 40-50-х рр. ХХ ст.
Поїздка виявилася плідною. Ми побачили зовсім інші музеї, як звикли. Замість тиші залів, припорошених експонатів і стареньких бабусь у тапочках, які шаркають вслід вам ногами і розказують, що не можна торкатися експонатів, ми зустріли інтерактивні, емоційні, концептуальні й налаштовані на сприйняття молодого покоління культурні заклади. Ми змогли побачити Центр Документації Депортації мешканців Верхньої Сілезії до СРСР в 1945 році в м.Радзьонкові, Дім пам’яті євреїв Верхньої Сілезії в м. Свєнтохловіце, Музей сілезьських повстань в м. Глівіце, Музей Варшавського повстання в м. Варшаві, Катинський музей в м. Варшаві. У цих музеях настільки сильно оформлене емоційне тло, що моментами задавалося, що ти в 1921 чи 1944 р. і в епіцентрі тогочасних подій.
Всі ці музеї відтворюють минуле і одночасно здійснюють певну аксіологічну місію. Так в музеї Варшавського повстання все навколо говорить, показує і стверджує героїзм поляків під час боротьби з нацистами в 1944 р. Сучасній польській молоді від маленького прививається патріотизм і готовність до самопожертви заради Вітчизни.
Думаю, що і Музей депортацій українців, окрім розповіді про історичне минуле, стане важливим елементом на шляху формування патріотичних громадян. Його експозиції будуть розказувати про українців, що в жахливих умовах депортаційних процесів проявляли найкращі людські якості по відношенню до близьких, не зраджували своїм переконанням і залишалися вірними своїй нації, церкві та Україні.
