Проблеми та перспективи розвитку Української державності
Україна під час коротких періодів незалежного існування ніколи не знала справжньої стабільності. Сучасна Українська держава теж рухається від кризи до кризи. Населення країни не задоволене ні суспільно-політичним становищем у державі, ні власним рівнем життя. І завжди в українській історії поставала проблема відсутності авторитетного політичного лідерства. Одним з небагатьох винятків є постать Зиновія-Богдана Михайловича Хмельницького (27 грудня 1595 (6 січня 1596) – 27 липня (6 серпня) 1657 рр.) – видатного українського військового, політичного та державного діяча, першого гетьмана Війська Запорозького, творця Української козацької державності.
В українській історіографії наголошують на суб’єктивному факторі початку революції – особі Богдана Хмельницького. Об’єктивні передумови революції існували і під час козацько-селянських повстань кінця XVI- першій половині XVII ст., але лише першому українському гетьману вдалося досягнути успіху та ще й під час десятиліття «золотого спокою» – так поляки називали час 1638-1647 рр. Тоді польська шляхта жорстко придушила опір козацтва 1637-1638 рр. і сподівалася, що «хлопство» уже ніколи не підніметься з колін. Богдан Хмельницький збунтувався через особисту образу/ що є характерним для українців, але в результаті не тільки послабив тиск Польщі на Україну, а й започаткував процес демонтажу Речі Посполитої і зникнення її з міжнародної політичної арени. Унікальність постаті Богдана Хмельницького полягає у наступному:
1) Богдан Хмельницький вміло маневрував між заможними верствами суспільства та козацькою голотою, що було особливо важливо в умовах соціальних заворушень після підписання Корсунського та Білоцерківського мирних договорів;
2) за період гетьманства Богдана Хмельницького було утворено унікальне державне утворення – Українську козацьку державу, що зупинила денаціоналізацію, окатоличення та соціально-економічні утиски українців;
3) в умовах ієрахізованого середньовіччя Богдан Хмельницький, що не мав високого титулу, спромігся легітимізувати свою владу і налагодити міжнародні відносини з рядом європейських держав. Проблемою легітимізації пояснюються походи сина Богдана Хмельницького Тимоша на Молдавію і боротьба за престол молдавського господаря;
4) значною є роль Богдана Хмельницького як військового полководця. Постать гетьмана у військовому плані зазвичай порівнюють з вождем Англійської буржуазної революції О.Кромвелем, який не знав військових поразок;
5) у результаті Національно-визвольної революції під керівництвом Богдана Хмельницького були здійснені буржуазні перетворення – ліквідовано феодальні відносини і розпочато формування козацького землеволодіння капіталістичного типу. Українська революція відноситься до ранніх буржуазних революцій і якщо б не військові втручання сусідніх держав і доба «Руїни», то Україна б стала модерною буржуазною країною поряд з Англією, Нідерландами і Францією;
6) очільник Козацької держави зупинився за крок від формування української монархічної династії, що стабілізувало б статус Козацької держави і надало б їй більшої легітимності в умовах домінування в середньовіччі монархій;
7) Богдан Хмельницький проявив неабиякі дипломатичні здібності, що дозволили Україні маневрувати на міжнароднополітичній арені в процесі протистояння з Річчю Посполитою. Для козацького ватажка угода з Московським царством була тимчасовим військово-політичним союзом, і не провина Богдана Хмельницького, що його наступники дозволили перетворити домовленості з Москвою в фактичну анексію України.
Феномен Богдана Хмельницького, який зумів здолати одну з найсильніших тогочасних держав Європи і розбудити пригноблене українство, вселяє оптимізм і сьогодні. Є надія, що, як і в середині ХVІІ століття, і сьогодні з’явиться в Україні загальнонаціональний лідер, який очолить національне відродження. Приклад Богдана Хмельницького стверджує, що таким провідником може стати кожен українець, що повірить в себе і зможе реалізувати бажання нації і потреби державності.
