Нереабілітовані. Доля депортованої жінки: Вивезена до Сибіру у 13 років
«Ні рибки гранатами поглушити, ні по селу походити»: з історії руху опору УПА радянській владі в с. Старий Лисець
У кінці липня 1944 р. внаслідок наступу 575-го стрілецького полку радянської армії село Старий Лисець Тисменицького району було звільнене від німецько-фашистських загарбників. Але нові окупанти – совіти – відновили довоєнний репресивний режим.
Однак мешканці с. Старий Лисець чинили активний опір радянізації. Згідно з даними Г.Пташинської, в лавах УПА боролося 68 селян, до різних термінів ув’язнення було засуджено 48 жителів населеного пункту. Ще в 1944 р. в селі було сформовано кущ самооборони в складі 8 осіб, який у листопаді 1944 р. розправився з 5 сім’ями зрадників, у тому числі був вбитий і голова сільради Іван Балан, який дуже вороже ставився до УПА, навіть забороняв ховати загиблих стрільців на цвинтарі.
Частину руху опору ОУН-УПА в с. Старий Лисець розкривають матеріали кримінальної справи №1170 Галузевого державного архіву СБУ в Івано-Франківській області. Її фігурантами виступають уродженці села – Ярослав Іванович Турчин, 1924 р.н.; Іван Панькович Гринечко, 1924 р.н.; Микола Іванович Крутий, 1927 р.н.; та уродженець с.Черніїв Микола Михайлович Сметюх, 1924 р.н.
Ярослав Турчин у серпні 1944 р. був призваний у Червону армію, але у зв’язку з хворобою повернувся додому, на облік у військкомат не став, а вступив в УПА у грудні 1944 р. під впливом підрайонного «Скиби», де перебував у кущі самооборони та отримав псевдо Долина. 27 лютого 1945 р. під час чекістсько-військової операції Турчин був затриманий у лісі і залучений в боївку НКДБ (в яструбки).
Іван Гринечко був другим номером кулеметного розрахунку в Червоній армії, від мінометного обстрілу отримав поранення і в грудні 1944 р. під час однієї з прогулянок втік з госпіталю додому та пішов в УПА. 10 квітня 1945 р. він був затриманий як дезертир біля розбитого польського костьолу з Миколою Дмитрівим, Гаврилою Головинським, Миколою Крутим, а 17 квітня вже опинився в боївці НКДБ.
Микола Сметюх теж ухилявся від служби в армії, в березні 1945 р. вступив у боївку СБ «Козака» під псевдо Чумак, але вже в квітні був затриманий у бункері й опинився в спецбоївці. Зазначимо, що наші герої були лише невеличкою частинкою односельців, які сховалися від призову. Так, відповідно до політінформації обласного керівництва, за квітень-серпень 1944 р. до вищого керівництва УРСР про хід мобілізації до Червоної армії на території Станіславської області зазначалося, що лише 11 серпня до лісу з села пішло біля 30 осіб призовного віку.
Члени обласного Братства вояків УПА на святкуванні Дня незалежності України у с. Старий Лисець. 2002 р. (з матеріалів Г.Пташинської)
8 травня 1945 р. з ініціативи Юрія Федорчака (псевдо – Вечірній) розташування яструбків залишили Микола Смітюх, Микола Крутий, Іван Гринечко. Тоді старший лейтенант Григор’єв з Іваном Турчином та Миколою Карпцем пішли шукати втікачів, але повстанці не тільки нікого не старалися знайти, а ще й залишили радянського офіцера самого та приєдналися до групи Вечірнього.
Однак Вечірній об’єднав повстанців у дві групи і спровадив їх на пошуки самого Григор’єва. Останній зустрів упівців на ґанку одного з сільських будинків, думав, що вони всі повернулися назад у боївку НКДБ та й кричав, щоб вони його зачекали. Проте у відповідь старший лейтенант отримав автоматні черги у свій бік, але під прикриттям темряви зумів втекти.
З колишніх яструбків організувався кущ самооборони, який очолив Вечірній, що до того мав досвід служби у підрозділі жандармерії в сотні Гамалії. Боївка Федорчака, до складу якої входило 13 осіб, здійснила три збройні напади на радянських службовців. Зокрема, в травні 1945 р. партизани не дали поглушити рибу гранатами начальнику Лисецького райвідділу НКДБ т. Чипині, начальнику райвідділу НКВС т. Боровенку та оперуповноваженому НКДБ т. Тароненку.
Бійці купалися в річці Бистриці і почули в полудень вибухи гранат. Вони відправили до місця подій хлопчика, що пас худобу, і той незабаром повідомив: «Совіти кидають гранати в річку». Повстанці підкралися поближче і відкрили вогонь по червонозоряних браконьєрах, які кинули свої пристосування і втекли.
У середині червня 1945 р. партизани обстріляли бійців Червоної армії, в результаті бою на український бік перейшли міліціонер Петро Федорчак і яструбок Іван Маклович. У червні група Вечірнього захопила також 8 корів з їдальні райпартактиву і відправила їх для продовольчої підтримки повстанцям у с. Гринівку. На початку липня 1945 р. кущ самооборони в засаді між Станіславом і Лисцем здійснив обстріл воза, в результаті якого було вбито 2 і поранено 2 осіб з партактиву Богородчанщини.
Крім того, кущ самооборони не давав вивезти сім’ю Федора Волосянка на Сибір. Боївка мала розгалужену мережу підтримки в селі, зберегла жіночу сітку ОУН, допомогу партизанам надавав навіть голова сільради Ілько Турчин, який збирав продукти для бійців. Однак у другій половині липня 1945 р. в Старому Лисці розквартирували військовий гарнізон, Вечірній захворів і поїхав на лікування в с. Пасічна, а решта повстанців стали переховуватися.
Микола Крутий був затриманий під час прочісування лісу 25 липня 1945 р., 19 серпня таким же чином опинився в лабетах спецслужб Микола Смітюх, а 22 серпня – Ярослав Турчин. Уже в період української незалежності останній згадував, що потрапив у руки енкаведистів через зраду односельчанина, який обманом вивів його разом із побратимом просто в руки катам та тримав за руку, щоб Ярослав не втік. Зрадник показав совітам, де зброя, і дав свідчення проти упівця. Івана Гринечка спіймали 1 жовтня 1945 р. в нього вдома.
Радянська карально-репресивна система ув’язнила Ярослава Турчина на 20 років виправно-трудових таборів, а Івана Гринечка, Миколу Сметюха і Миколу Крутого було засуджено на 15 років позбавлення волі. В період незалежності України реабілітовано було одного Миколу Смітюха, який вів тільки пропагандистську діяльність. Натомість, відповідно до звіту Станіславського обкому партії ЦК КП (б) України про результати і стан боротьби із формуваннями УПА і підпіллям ОУН, сільська ОУН була ліквідована у селі Старий Лисець лише до 1 листопада 1949 р.
Сергій АДАМОВИЧ
Джерело: gk-press.if.ua
