У міліції та «яструбках»: Маловідомі сторінки історії українсько-польського протистояння
Василь Іванович Мельник 1924 р.н., уродженець с. Заланів Рогатинського району все своє життя присвятив боротьбі за волю України. Повстанець народився в родині вояка УГА, навчався в Рогатині в «Рідній школі», отримав середню спеціальну освіту. Ще в 1941 р. він стає членом Юнацтва ОУН, а з 1943 р. п. Василь під впливом Михайла Ілліча Квасниці («Сича») стає членом ОУН під псевдо «Крук».
У липні 1944 р. Василь Мельник вступає до сотні УПА «Максима» під псевдо «Зелений». Військовий вишкіл упівець пройшов у підстаршинській школі при курені «Остапа», у складі якої в час переходу фронту брав участь у бою з німецькими військами. У вересні 1944 р. його сотня веде кількагодинний бій біля Бережан, в якому загинув «Максим». Тоді Мельника направлено в курінь «Бистрого», сотню «Орли», якою командував сотенний «Коц».
У цей час відділи УПА ВО «Лисоня», в яку входила і Рогатинщина, активно виступили проти Червоної армії, військ НКВС, партійного апарату та проводили масштабні військово-політичні акції, серед яких були наступи на райцентри радянської адміністрації та військово-пропагандистські рейди за межі воєнної округи.
Так, на початку листопада 1944 р. курінь (сотні «Орли» і «Сірі вовки») отримав наказ здійснити пропагандистський рейд на Буковину. Як згадував Василь Мельник: «8 листопада 1944 р. дві сотні під об’єднаним командуванням «Бистрого» вирушили в заданому напрямку. Ночами просувалися вперед, а вдень заходили в села чи ліс, виставляли застави і стійки для охорони та відпочивали. Населення до нас, українських повстанців ставилося прихильно». У районі села Вікно на Буковині повстанці провели успішний бій з радянськими військами.
Взимку 1945 р. сотня «Орли» перебувала на Тернопільщині в Копичинському і Гусятинському районах. У другій половині лютого 1945 р. чота, в якій перебував В.Мельник, здійснила напад на сільраду в с. Яблунів Гусятинського району і відбила від більшовиків заарештованих селян. Навесні 1945 р. сотня передислокувалася в Підгаєцький район, а згодом на Рогатинщину. В цей час сотня витримала сильні бої з більшовиками, в яких загинув Коц і залишилося 30-40 бійців особового складу. У зв’язку з цим повстанці тимчасово розійшлися по 4-5 осіб.
Василь Мельник у липні 1945 р. переховується у с. Черче в Івана Чубатого, а потім в с. Заланів. У грудні 1945 р. Мельник повертається в УПА, але через хворобу був через 2 дні відпущений додому, де переховується в схронах у стодолі і на горищі батьківського дому.
19 червня 1947 р. схрон на горищі будинку між поточними перекриттями виявили молодший сержант Золотов і рядовий Виноградов. Під час затримання упівця родина намагалася чинити спротив нападникам, але безуспішно. У серпні 1947 р. Василь Мельник за ст. ст. 54-1а та 54-11 КК УРСР був засуджений до 25 р. ув’язнення, 5 років поразки у правах із конфіскацією майна. Батька засудили на 10 років і 5 років позбавлення прав з конфіскацією, сестру вивезли на спецпоселення у м. Омськ, а мати втекла і переховувалася. Неволю Василь відбував у таборах Сибіру: 1947 – 1949 рр. у Свердловській області на вирубці лісу, 1949 – 1952 рр. в Карагандинській області на вугільних шахтах і будівництві, 1952 – 1953 рр. в м. Норильську на будівництві, 1953 – 1956 рр. в Магаданській області в шахтах і на будівництві. Навесні 1953 р. брав участь у норильському повстанні.
Василь Мельник з вояком УПА, політв’язнем Ярославом Ковалишиним
10 липня 1956 р. Мельник був звільнений рішенням комісії Президії Верховної Ради СРСР і направлений на проживання в рідний Заланів. Звідти його швидко вислали в м. Свердловськ Луганської області, де він одружився з Ольгою Сливкою і в них народилася дочка. У 1959 р. Мельнику вдалося повернутися на Рогатинщину. Він заочно закінчив загальноосвітню школу, Львівський будівельний технікум та до виходу на пенсію в 1984 р. працював в Рогатинській міжколгоспній будівельній організації.
У час національно-державного відродження колишній упівець став активним членом Всеукраїнського братства вояків УПА, а з 1993 р. очолив Рогатинську районну станицю Братства. На цій посаді Василь Мельник багато доклався до увічнення пам’яті вояцтва УПА. Так, його стараннями було відновлено два повстанських табори на Осовій (біля с. Воронів) і Золотій полянах (між селами Мельна і Липівка), встановлено символічні пам’ятники на місці битв УПА.
У 2005 р. завдяки зусиллям В.Мельника було опубліковано фундаментальну книгу про національно-визвольні змагання «Рогатинці в боротьбі за волю України». 1 квітня 2009 р. упівець помер, але пам’ять про його подвижницьке життя і боротьбу як і зі зброєю в руках, так і шляхом громадської роботи уже в незалежній України збережуть вдячні українці.
Сергій Адамович
