Важкими були долі галичан під час Другої світової війни. Так, Володимир Михайлович Іванейко, 1926 р.н., уродженець с. Посада Хирівська Старосамбірського району у квітні 1942 р. був мобілізований як остарбайтер, спочатку працював у Львові в інструментальній майстерні, а через 3 місяці опиняється у Варшаві, де в числі сорока осіб працює на аеродромі . Іванейко проводив дрібний ремонт і забезпечував технічне обслуговування літаків до березня 1944 р., коли поїхав в 10-ти денну відпустку додому. Однак вдома п. Володимир під впливом станичної ОУН з рідного села Наталії Сенчишиної («Наташки») вступає в УПА.
15-17 травня 1944 р. він опиняється в таборі сотні «Чорного» під псевдо «Крючок», де проходить вишкіл, охороняє табір, заготовляє продукти. У вересні 1944 р. з наближенням фронту його та інших малолітніх повстанців відправляють додому для легалізації і дають вказівку вступити у винищувальний батальйон. Однак у криївці від мобілізації переховувався його рідний брат Роман, ОУН допомагали батько Михайло Осипович і сестра Ірина, а тому Володимир уже в квітні 1945 р. стає стрільцем у кущі самооборони «Павуса» і отримує псевдо «Сміливий» і «Лис».
На фото справа Володимир Іванейко
Повстанець доставляв інформаційні пакети, 15 разів відправлявся за збором продуктів харчування і так описував цей процес: «Зазвичай під вечір харчовий брав з собою групу з 8-10 осіб, йшли в якесь село, зв’язувалися зі станичним ОУН і після цього по 3-4 чоловіки йшли по домівках, де запитували, який контингент на них наклав станичний».
У червні 1945 р. «Сміливий» взяв участь у нападі на винищувальний батальйон у с. Сушиця-Верхня. Після відмови червоних посіпак здатися упівці змушені були підпалити будівлю з яструбками. Але через посилені військові операції проти повстанців «Павус» у серпні 1945 р. розпускає кущ самооборони.
У жовтні 1945 р. підпілля відправляє Іванейка в с. Березів Старосамбірського району до секретаря сільради Михайлини Яцишин, яка забезпечує його новими документами (паспортом, шкільним атестатом, прописним, профспілковим білетом, білетом Осоавіахіму), а священик з с. Ляшки Муровані (сьогодні с. Муроване) видає йому метричну довідку на Володимира Івановича Думіча, 1928 р.н., уродженця с. Тарнавка Старосамбірського району. Отже, як бачимо, система легалізації бійців УПА в підпільній мережі ОУН була налагоджена добре.
Довідка, що Володимир Думіч здав на «відмінно» норми
на значок ГПО І-го ступеня
Після легалізації повстанець стає учнем курсів помічників машиністів у Стрию, а з травня 1946 р. по лютий 1947 р. працює в депо Стрия, а потім переводиться на роботу на залізничну станцію в м. Коломию. Однак 30 серпня 1947 р. Іванейка викривають і за результатами судового процесу ув’язнюють на 25 років виправно-трудових таборів з поразкою в правах на 5 років. До того ж, під час вибивання з хлопця визнання над ним «збиткувалися, застосовували фізичну силу, наносили важкі удари, тримали 5-6 діб без сну, утримували в одиночній камері». Рішенням комісії Президії Верховної ради СРСР від 29 червня 1956 р. Іванейка з ув’язнення було звільнено, але про його страждання заради України ми дізнаємося лише сьогодні.
Сергій Адамович