Івано-Франківська обласна рада прийняла програму «Давній Галич», яка передбачає підвищення туристичної привабливості колишньої князівської столиці. Водночас деякі українські політики розпочали діалог щодо необхідності відбудови Успенського собору в Галичі. Науковці ж вважають, що ця ідея суперечить міжнародним документам, і називають таку кампанію виключно політичною.
Бали до рейтингу
Ще з кінця минулого року в наукових та чиновницьких колах обговорюють питання возвеличення Давнього Галича. Нині в Івано-Франківській облраді затверджена програма «Давній Галич», її прийняли депутати на сесійному засіданні 8 грудня цього року.
У програмі передбачені кошти на наукові конференції, видання збірників, виробництво сувенірів, наукові відрядження, спорудження доріжок для пішоходів та велосипедистів, заходи для популяризації привабливості міста, а також – на зйомки фільму про Галич. Тобто на все те, що мало б сприяти розвитку туристичного потенціалу та популяризації міста як колишньої столиці. На ці потреби виділено 2,5 млн. грн. з обласного бюджету.
Проте у програмі «Давній Галич» немає мови про відбудову Успенського собору, про яку говорять уже доволі тривалий час, наголошує викладач, професор Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника, депутат Івано-Франківської обласної ради Сергій Адамович. Він також вважає, що дехто з нардепів має намір на цьому фоні заробити додаткові бали до рейтингу. Мовляв, програма «Давній Галич» довготривала, вона потребує багато часу і зусиль, а відбудова собору дасть результат відразу.
Суб’єктивна реставрація
Але ж реставрувати те, що невідомо як виглядає, не можна, акцентує Сергій Адамович. Адже автентичних зображень чи креслень Успенського собору наразі немає.
«Аргументом для відбудови собору в Галичі називають відбудований Михайлівський собор у Києві. Але він був знищений у 30-х роках минулого століття, там уже, ймовірно, є фото і кінодокументи, а не те, що креслення і згадки. Успенський собор знищений в ранньому середньовіччі», – каже науковець.
Крім того, це порушення всіх норм з охорони культурної спадщини і міжнародних документів, підписантом яких є Україна. Не можна будувати правову державу і водночас порушувати норми заради якихось ідей.
«Ініціатори наголошують, що відбудова собору важлива для підвищення духовності українців. Ніхто не має нічого проти того, щоб на певній відстані від охоронної зони був збудований великий храм, який був би осідком УГКЦ. Але не можна будувати собор на фундаменті», – наголошує історик.
У новозбудованому храмі люди могли б молитися, підвищувати духовний рівень, спілкуватися з Богом, а на розвалинах старого храму – спілкуватися з історією. Те, що під землею – це археологія, над землею – архітектура. Не можна зводити докупи ці речі, вважає науковець.
Успенський собор був побудований з алебастру і розвалився через руйнацію самого матеріалу. Частини цього собору використані для будівництва Успенської церкви. Тобто те, що нині хочуть зробити, уже було зроблено, собор вже раз відбудували.
«Якщо ми хочемо говорити про автентичне будівництво, то необхідно зараз розібрати Успенську церкву, адже вона складається з автентичних матеріалів, і використати їх для будівництва собору. В іншому разі буде поряд стояти Успенська церква і собор», – висловлює думку пан Адамович.
Не можна відбудовувати собор так, як побачив його той чи інший архітектор. А якщо через кілька років в архіві одного з міст Європи знайдуться документи з точним зображенням собору, що тоді?
Ознака меншовартості
Микола Гайда, заступник директора інституту культурної спадщини, президент УНК ІКОМОС, наголошує, що ми живемо в цивілізованому світі, в якому Україна підписала міжнародні документи, а також напрацювала власні, що передбачають охорону культурної спадщини, а відбудова Успенського собору цьому суперечить.
«Такими документами Україна регулює своє шанобливе ставлення до культурної спадщини на її теренах. І ми як громадяни України маємо з повагою ставитися до того, що наші очільники підписали, а Верховна Рада ратифікувала. А там чорним по білому написано, що не прийнято такі речі робити, це ознака меншовартості суспільства. Якщо хтось вважає, що це добре, то, на мою думку, він помиляється», – зауважує науковець.
Якщо ставитися до своєї культурної спадщини неналежним чином, то так у світі і будуть оцінювати Україну. І майбутні покоління також…
Василь Петрик, кандидат архітектури, доцент Національного університету «Львівська політехніка», зауважує, що існують чітко визначені критерії відбудови втрачених пам’яток. Вони визначені міжнародними документами, хартіями, які підписала і Україна, а також внутрішніми документами, затвердженими Кабінетом міністрів. Успенський собор у Крилосі не підпадає під жодний з критеріїв, які б дозволили його відбудувати.
«Немає жодних документів, які б засвідчували вигляд собору до руйнування. Відтак будь-яка відбудова буде творчою фантазією певного архітектора», – наголошує науковець.
Політичне питання
Успенський собор належав до найвеличніших храмів середньовічної Європи і був побудований князем Ярославом Осмомислом у період 1152-1187 років. Відтак ще одним аргументом на користь відбудови храму є ймовірне перенесення сюди рештків князя Осмомисла. Проте і тут прогнози науковців доволі песимістичні.
«Ще одне складне питання – перенесення рештків Осмомисла. Нині вони знаходяться у Львові, у крипті святого Юра, в належному пошануванні. Навіщо нині робити ривки, а далі думати, що з тим робити? От так з кавалерійської атаки з маханням шаблею ми далеко не заїдемо», – зазначає пан Гайда.
Всі ідеї щодо перенесення в Галич останків Осмомисла натикаються на те, що вони мають бути належним чином експоновані, створений доступ для відвідувачів, туристів, має бути відповідне приміщення, мікроклімат тощо, вважає пан Петрик. Це впирається в багато проблем, але, перш за все, не всі вчені переконані, що це дійсно рештки Осмомисла. Для цього потрібно провести ДНК-аналіз, сучасний стан наукових технологій достатній для вирішення цього питання. Проблема в політичній волі і фінансуванні. Наразі немає достатньої політичної волі для фінансування цих наукових програм.
«У дослідження Галича слід вкладати величезні кошти, але визначати програми досліджень повинні науковці, а не політики. Наразі немає порозуміння між політиками та науковцями. Є політична складова – це політики, які хочуть прокласти кілька кілометрів асфальту, бетону, викласти ряди цегли і урочисто когось перепоховати. І є науковці, які ціле життя займаються цими дослідженнями, чи є на це фінансування, чи його немає», – наголошує Василь Петрик.
У 1998 році вже була ініціатива щодо відбудови Успенського собору в Крилосі, а в 1999 році його почали відбудовувати, пригадує науковець. У результаті знищили третину пам’ятки, розібравши автентичні мури, залишивши на їх місці залізобетон. Після цього всі спроби відбудови виглядають доволі дивно і незрозуміло. Це абсолютно політична програма, не пов’язана ні з культурою, ні з історією.
На противагу «русскому миру»
Фундамент Успенського собору в Крилосі знайдений у 1936 році. З того часу на нього впливали різні природні явища: сніг, дощ, зміна температури. Тож якщо ще певний час нічого не робити, він може повністю зруйнуватися. «А це буде великий злочин нинішнього покоління перед майбутніми. Тож необхідно щось з цими фундаментами зробити задля їхнього збереження, – пояснює народний депутат Михайло Довбенко. – У нас є ідея їх музеєфікувати. Як краще це зробити, хочемо почути думку різних людей».
Наразі оголошено всеукраїнський конкурс на ідею проекту з музеєфікації цього об’єкта. Це може бути окремо збережений фундамент або відбудований собор, усередині якого фундамент від попереднього. Про відбудову храму на фундаменті старого собору мова не йде, каже парламентарій. «Ще 15 років тому було бажання на цих фундаментах будувати собор. Ми розуміємо, що наразі це нереально, адже фундамент уже недостатньо міцний, а якщо його скріплювати, тоді вже немає сенсу це робити», – зазначає він.
Наразі мова йде лише про ідею. Крім того, пан Довбенко запевняє, що ініціатори прислухаються до думки науковців з цілої країни, провели ряд консультацій із представниками церков, митрополитами і блаженнійшим Святославом. Ідею як музеєфікації, так і будівництва храму церква підтримує.
«Якщо з боку Російської Федерації іде наступ на українське суспільство у вигляді «русского мира», то нам щось треба протиставити, а це може бути багата історія. Галичу у 2018 році виповнюється 1120 років. Осердям міста завжди були собори, духовні храми. А центром цього міста був Успенський собор», – каже він.
Михайло Довбенко розуміє, що відновлення храму викликає різну реакцію, а також, що існують доволі контраверсійні погляди на це питання. Але нічого не робити – це ще гірше, переконаний нардеп. Він обіцяє прислухатися до різних думок, конструктивної критики, щоб зрозуміти, яким чином краще вчинити, щоб не було соромно перед прийдешніми поколіннями.
Ірина ФЕДОЛЯК
Джерело: gk-press.if.ua
