У результаті чекістсько-військової операції 8 лютого 1947 р. в схроні були затримані Іван Степанович Шпільчак (псевдо Мурза), 1922 р.н., уродженець с. Ямниця, та його односельчанин Василь Антонович Іваночко, 1928 р.н. (псевдо Хміль).
Зі схрону було також вилучено 2 кулемети, 2 пістолети, 2 гранати, а також багато радянських орденів і медалей. Серед нагород було виявлено медалі: «За оборону Сталінграда», «За перемогу над Німеччиною», «За відвагу», «За бойові заслуги», значок «Відмінний розвідник», гвардійський значок, відзнаки про поранення.
Уже в ході розслідування виявилося, що медалі колекціонував Мурза. Він сам пояснював слідчим своє зацікавлення так: «Я люблю добру військову форму і нагороди. Я любив одягатися в форму прикордонника і показатися серед знайомих і незнайомих дівчат». Повстанець вільно гуляв по Ямниці в радянській військовій формі, відвідував то перукарню, то склеп… Така легковажна поведінка бойовика яскраво засвідчує фактичну відсутність радянської влади одразу після війни навіть в околицях Станіслава.
Крайній зліва стоїть Іван Шпільчак (Мурза), посередині лежить Василь Іваночко (Хміль)
Однак Мурза не обмежувався в своїх діях сміливою поведінкою на вулицях Ямниці, а був відважним бійцем та реалізовував професійні якості мінера (мав відповідне уповноваження від керівництва повстанців).
В УПА Іван Шпільчак опинився восени 1944 р. в сотні Різуна, а у вересні 1945 р. отримав звання ройового і став командиром підривної групи. У звіті з боїв УПА за час від 10 до 25 листопада 1944 р. Різун доповідав, що 24 листопада 1944 р. о 22.00 два рої з чоти Чорноти напали на НКДБ в Станіславі та обстріляли його зі стійкових кулеметів, а також обстріляли центр міста з гранатомета. У результаті в місті поширилася паніка, а більшовики задля відбиття нападу навіть підтягнули на край міста гармати і зенітки. Повстанці покинули місто без втрат, залишаючи кількадесят ворожих трупів. У цій акції, згідно зі звітом Різуна, відзначилися кулеметники – старший стрілець Шейк і наш герой, стрілець Мурза, які, перебігаючи вздовж міста, обстрілювали найважливіші ворожі пункти з кулеметів.
13 листопада 1945 р. на перегоні Павельче – Станіслав, на 105 км, Мурза з іншими повстанцями зробили підкоп під залізничне полотно, заклали туди 10 кг толу і гранати, від яких протягнули шнур. Проте вибухівка з якихось причин не спрацювала. Натомість після роботи Мурзи 23 листопада 1945 р. о 23.35 на перегоні Станіслав – Павельче, на 102 км, перед проходом поїзда №1506 відбувся вибух міни під залізничним полотном. Від вибуху утворилися вирви діаметром 1,5 м, і ремонт залізниці зупинив рух поїздів на перегоні на 4 год. 58 хв.
Після диверсій на залізниці Мурза організовує напади на вантажівки. Так, 1 серпня 1946 р. на околиці Ямниці повстанець разом з побратимами обстріляли 2 автомашини Союззаготтрансу і ОРСу Станіславського легпрому. Тоді загинуло 3 осіб. 4 вересня 1946 р. боївка Шпільчака знову обстріляла автомобіль. Цього разу було вбито 2 осіб, в тому числі капітана Червоної армії. За ці та інші бойові акції п. Івана Шпільчака було засуджено на 25 років, а п. Василь Іваночко отримав 10-річний термін ув’язнення. До в’язниці потрапив навіть батько Мурзи Степан Шпільчак, який забезпечував сина продуктами харчування і попереджав про небезпеку.
Довідка про повноваження вести мінерську роботу
Постанова суду від 13 травня 1993 р. не поширила дію закону про реабілітацію на п. І.Шпільчака та п. В.Іваночка. Однак для мешканців славного села Ямниці, як і для всієї країни, упівці Мурза і Хміль збережуться в пам’яті як люди, які щиро боролися за незалежність України.
Сергій АДАМОВИЧ, Роман КОБИЛЬНИК
Джерело: gk-press.if.ua