Важливим аспектом діяльності громадської організації “Поступового гурту франківців” стала реалізація проекту «Нереабілітована пам’ять», у якому на архівних матеріалів СБУ досліджуємо історію прикарпатців, які, виборюючи незалежність України в 40-50-х рр. ХХ ст., стали жертвами радянського терору і мають право на належну шану від держави.
Під час роботи над проектом ми стикнулися з необхідністю меморіалізації пам’яті про депортованих радянською владою з західних областей України. На початок грудня 1948 р. в усіх західних областях уже було облаштовано дев’ять збірних пунктів, на яких одночасно могло перебувати 10550 осіб. У Станіславській області збірні пункти були організовані в Коломиї на 600 осіб та в Брошнів-Осаді на 500 осіб.
У Брошнев-Осаді, де пересильний пункт для відправки людей в Сибір був з 1946 по 1953 рр., вивезених утримували в колишньому таборі для військовополонених. За твердженням очевидців, на території табору знаходилося приблизно 10 бараків, у кожному з них поміщалося стільки людей, скільки було потрібно адміністрації табору.
Після 1953 р. бараки пересильного табору стали місцем проживання переселенців з Лемківщини, а один з них зберігся до сьогоднішнього дня. У травні 2010 р., на місці, звідки тисячі сімей розпочинали виселення, було відкрито за ініціативи О.Вівчаренка капличку, а сьогодні організаційна група за підтримки керівництва Брошнівської ОТГ планує облаштувати Музей пам’яті.
Архітектурне обличчя музею буде створюватися в кооперації з кафедрою архітектурного планування Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Ініціатива відчуває сприяння зі сторони керівництва обласної ради та обласної державної адміністрації. Крім того, Український інститут національної пам’яті підтримує проект і готовий надати необхідну методичне сприяння для облаштування музею.
Ми сподіваємося, що реалізація проекту увічнить пам’яті тисяч жертв радянського режиму, буде служити просвітницьким та виховним цілям, а також стане місцем відвідування туристів. Цьому сприятиме вигідне транспортне розташування смт. Брошнів-Осада, а також збереження раритетних матеріалів з історії вивезень та оригінального приміщення тих часів.
Однак поступовці зіштовхнулися з непробивною стіною під час спроб отримати дозвіл опрацювати матеріали архіву Головного Управління національної поліції в Івано-Франківській області, що містять інформацію про пересильний пункт у Брошнев-Осаді, та архівні справи депортованих з області. Зі спілкування з науковцями ми вже знали, що доступ до цього архіву надзвичайно утруднений, хоча матеріали там на порядок менш важливі ніж в Галузевому архіві СБУ, де сьогодні створені умови для роботи науковців та родин репресованих.
Так і сталося і з нами. Спочатку відповідальний за архів працівник В.Русин нам відписав про важливий принцип у діяльності правоохоронних органів «Людина понад усе», але матеріалів з теми, яка нас цікавить – «ихтамнет». Потім ми намагалися вплинути на ситуацію шляхом звернення до очільника поліції Прикарпаття Віктора Шкутова. Не можу не зауважити, що він нас зрозумів і підтримав ініціативу. Але відповідальні за архів продовжували говорити про неможливість доступу до архіву, бо він нібито не переданий з балансу МВС на утримання Нацполіції.
Через два місяці тяганини нам пояснили, що треба просити дозволу працювати з архівом особисто у А.Авакова. Лист в приймальню МВС в Київ ми написали, але хочеться, щоб Міністерство внутрішніх дало відповідь.
Унеможливлюється доступ до архівів НКВС оскільки:
– керівництво МВС відчуває непереборну причетність до карально-репресивних органів СРСР та їх спадщини;
– чи у МВС зібралися порушники національного законодавства на чолі з А.Аваковим. Нагадаємо, що стаття 4 Закону України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті» передбачає, що держава заохочує та підтримує діяльність неурядових установ та організацій, що здійснюють дослідницьку та просвітницьку роботу з питань вивчення історії боротьби та борців за незалежність України у XX столітті. Натомість Закон України «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» гарантує право кожного на доступ до архівної інформації репресивних органів і навіть передбачає дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність за дії чи бездіяльність розпорядників архівної інформації.
