Науковці, громадські діячі, політики, які останні двадцять років з українського та польського боку дбали про налагодження відносин з поляками, з жалем зауважують, що все завалено руїнами після антиукраїнських заяв польських можновладців, і на тлі згарищ українсько-польської дружби видніються лише повалені хрести на могилах українців на території Польщі.
Натомість ті українці, що висловлювали крайню антипольськість і казали, що поляки ще більші вороги за росіян, тріумфують, відчувають себе переможцями, мріють про кордон між Україною і Німеччиною десь в районі р. Вісли та стверджують, що наші «західні адвокати» користаються з пораненої у війні України.Науковці, громадські діячі, політики, які останні двадцять років з українського та польського боку дбали про налагодження відносин з поляками, з жалем зауважують, що все завалено руїнами після антиукраїнських заяв польських можновладців, і на тлі згарищ українсько-польської дружби видніються лише повалені хрести на могилах українців на території Польщі. Натомість ті українці, що висловлювали крайню антипольськість і казали, що поляки ще більші вороги за росіян, тріумфують, відчувають себе переможцями, мріють про кордон між Україною і Німеччиною десь в районі р. Вісли та стверджують, що наші «західні адвокати» користаються з пораненої у війні України.Історична пам’ять українців і поляків протягом століть зберігає чимало сторінок як співпраці, так конфронтації і протистоянь. Лише в ХХ ст. поляки придушили збройною силою ЗУНР, здійснили пацифікацію 1930 р. в Галичині, чинили репресії проти українців у концентраційному таборі Береза-Картузька (1934-1939 рр.); було допущено масові вбивства польськими військовими підрозділами українського населення на Волині та Холмщині в роки Другої світової війни, знищено польськими загонами села на території Сокальщини; вчинено депортації українців з території Закерзоння, Холмщини і Підляшшя; а ще згадайте реалізацію операції «Вісла», в ході якої було депортовано 850 тисяч українців.Завдяки спільним зусиллям польських й українських громадських і культурних діячів, науковців, політиків вдалося виробити формулу, яка стала компромісом розуміння сучасниками спільного минулого – «Прощаємо і просимо прощення». Вона була закріплена на державному рівні спільною заявою українського і польського президентів у 2003 р. під час відзначення 60-річчя Волинської трагедії.І от на тобі. За останні дні ми почули від найвищих польських чинів що:– в Польщу не пустять у формі дивізії «Галичина» і складуть санкційні списки для українців,– Волинь, Львів і т.д. – то є польські території;– треба звільнити в Україні антипольських політиків і націоналістів від влади;– поляки не окупували Галичину в 1919 р. (а може, ще не знищували Галицько-Волинське князівство, не садили на палі козаків…), а ще за Катинь треба відповісти (а ми хіба мали б нагадати всім про злочини поляка Фелікса Дзержинського);– українці мають позбутися частини своєї історії і засудити ОУН-УПА…І ці претензії висловлює уряд, що не хоче забезпечити прозоре розслідування всіх фактів наруги та нищення українських пам’ятників, пам’ятних знаків та місць поховань у Польщі. А яку міну сповільненої дії несуть дії Польщі для всієї об’єднаної Європи, створення якої після Другої світової війни зняло численні національні протиріччя й історичні болі. А так за польським прикладом можна було б починати з претензій французьких політиків, які б задекларували перед Англією вимогу покаятися за злочини Столітньої війни і т.д.Поляки, які леліють свою національну історію, відмовляють у такому праві іншим. До того ж, польські безвідповідальні політики, крім українців, псують відносини з Литвою, Німеччиною… Нічим іншим, як постімперським синдромом, це назвеш.Роками обидві сторони переводили історичне минуле країн у формат дискусій між науковцями. Для мене те, що витворяють польські політики сьогодні, є злочином стосовно до свого народу. Маю в Польщі друзів, яким страшенно неприємно за дії свого уряду, і саме вони є для мене показником польської нації, а не урядові одноднівки.Український дипкорпус, Інститут національної пам’яті реагують на заяви польських політиків, як батьки на вереск дитини, що хоче забрати додому весь магазин дитячих іграшок. І правильно, бо не можуть страждати стосунки між народами через безвідповідальність їхніх політиків. Уже сьогодні зрозуміло, що польські можновладці загальмують трудову еміграцію та студентське навчання українців у Польщі, зіпсують свій міжнародний імідж, і кому від того буде гірше – дуже спірне питання.Розмова про східні креси, римську цивілізацію в Польщі пожвавилися через швидке економічне процвітання в цій країні. Для нас це має бути уроком, щоб ми досягли якнайшвидшого економічного зростання і покращили рівень життя людей, закінчили війну на Сході, а там дивись – і сусідські політики-популісти скромніше себе будуть поводити.
