Коли хтось узяв мене за руку, я вперше за своє життя сповна усвідомила значення слова «соборність».
Було так людно, що не можу пригадати, як виглядала людина, чия долоня у той недільний день1990-го стискала мою. То могла бути рука стоїчного Чорновола чи життєствердного Лук’яненка, Танюка, Павличка, а, можливо, то був Горинь.
Насправді я народилась 1997-го, але, коли український народ єднався у живий ланцюг, мій дух уже був із ним. Я розділила з ним усе: Голод 33-го, кулі під Крутами, війну, табори, дисидентство і «ніч бездержавності».
Сьогодні я теж з ним, а 1991-го я заноситиму до зали Верховної Ради жовто-блакитний стяг…
студентка Дніпровського національного університету
імені Олеся Гончара
Сидоренко Ольга
